20 захоплюючих фактів про Ольгу Кобилянську: українську письменницю з буковинським колоритом

Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942) — одна з найяскравіших постатей української літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття. Уродженка Буковини, вона стала піонеркою жіночого письменства в Україні та залишила після себе багату спадщину прози, що поєднувала європейський модернізм із українським національним духом. Але за офіційною біографією ховається безліч захоплюючих деталей, які розкривають неординарну особистість цієї жінки.

Мовні парадокси та культурні переходи

Українською писала, німецькою думала. Цікавий той факт, що Кобилянська почала писати німецькою мовою, а знаменитий “Меланхолійний вальс” спочатку був написаний німецькою у 1894 році. Вона виросла в німецькомовному середовищі Буковини, але свідомо обрала українство як творчий шлях.

Родинна мовна різноманітність була неймовірною. У сім’ї Кобилянських розмовляли одразу чотирма мовами: українською, німецькою, польською та румунською. Таке мовне багатство було типовим для багатонаціональної Буковини того часу.

Перехід на українську мову дався їй нелегко. Критик Михайло Рудницький зазначав, що Кобилянська знала українську мову, але коли починалося нюансування, вона “буксувала”, оскільки для тонких відтінків потрібен був ширший лексичний запас та пластичніші граматичні конструкції.

Стосунки з літературним світом

Конфлікт з Іваном Франком мав гендерне підґрунтя. Франко як редактор альманаху “Перший вінок” виключив текст Кобилянської “Людина”, вважаючи його недостатньо соціально ангажованим. Насподіванним є той факт, що чоловік виключив жінку з жіночого альманаху за “недостатню боротьбу”.

Повість “Земля” написала, щоб Франко “відчепився”. Після критики за “жіночі теми” Кобилянська створила соціально забарвлений твір про селянське життя, хоча це не було її справжньою пристрастю.

Сергій Єфремов нападав на неї за “ослаблення спільної боротьби”. Він вважав, що емансиповані жінки своїми темами відволікають від важливіших суспільних питань. Кобилянська дуже болісно переживала таку критику старшого покоління.

Леся Українка підтримувала її проти критиків. Існує версія, що драма “Кассандра” Лесі Українки була написана як відповідь на конфлікт між народниками та Кобилянською.

Ольга Кобилянська

Особисте життя та стосунки

Роман з Осипом Маковеєм закінчився через прагматичний підхід до шлюбу. Коли Кобилянська написала йому детальний план спільного життя з розрахунками бюджету та умовами творчої роботи, Маковей “злякався” і відмовився від пропозиції.

Тільки вдумайтеся: вона була феміністкою до появи самого терміну. У листі до Маковея вона писала про рівноправне партнерство двох творчих особистостей, що випереджало час на десятиліття.

Після відмови Маковея більше ніколи не було серйозних стосунків. У 30 з лишком років вона пережила інсульт, який частково її паралізував, що також вплинуло на особисте життя.

Виховувала племінницю як власну дочку. Не маючи власних дітей, Кобилянська стала матір’ю для дитини свого брата, віддавши їй всю материнську любов.

Творчі особливості та новаторство

“Меланхолійний вальс” — одна з найкращих назв в українській літературі. Ця назва вибивається з традиційного українського неймінгу тим, що “пахне декадансом” та європейським модернізмом.

Вміла створювати нетипові назви творів. “Як в неділю рано зілля копала”, “Некультурна”, “Царівна” — усі ці назви були новаторськими для свого часу та часто використовували фемінітиви.

Її улюблені героїні — художниці, музикантки та письменниці. Кобилянська першою в українській літературі зробила нормою міських освічених жінок-митців замість традиційних селянок.

Створила концепцію “жіночого простору”. В “Меланхолійному вальсі” детально описано безпечний простір, де жінки можуть бути собою — квартиру трьох подруг-мисткинь.

Ольга Кобилянська

Психологічні особливості творчості

У її творах присутні мазохістичні мотиви. Дослідниця Тамара Гундорова виявила, що Кобилянська читала “Венеру в хутрі” Захер-Мазоха, і це вплинуло на психологізм її героїнь.

Образ коня з’являється у неї десятки разів. Це символізує придушену чуттєвість та бажання влади, що проривається через підсвідоме.

Мотив відтермінування задоволення пронизує всі твори. Її героїні постійно відкладають своє “справжнє життя” на потім, що відображає реальні обмеження жінок того часу.

Цікавинки про епоху та середовище

Група “Молода муза” взяла її собі за патронесу. Молоді письменники потребували не Шевченка-патрона, а жіночий символ для своєї творчості.

Дожила до 79 років у складну епоху. Народившись у 1863 році, вона пережила австро-угорську імперію, Першу світову війну, міжвоєнний період і початок Другої світової війни.

Будинок у Чернівцях зараз є меморіальним музеєм. Відвідувачі можуть побачити автентічну атмосферу, в якій творила письменниця.

Ніколи не бачила моря, але малювала морські пейзажі. Вона мріяла про море та малювала його з уяви, оскільки шукала гармонію та спокій у природі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button