Генії теж були людьми: 20 приголомшливих фактів про Йоганна Вольфганга фон Гете

Уявіть собі людину, яка була поетом, драматургом, романістом, науковцем, державним службовцем, театральним режисером і критиком водночас. Йоганн Вольфганг фон Гете – це той рідкісний випадок, коли слово «геній» не здається перебільшенням. Його називають «німецьким Шекспіром» і «останнім справжнім ерудитом на Землі». За різними дослідженнями IQ історичних постатей, Гете стабільно посідає перше місце серед найрозумніших людей в історії людства. Але за всією цією величчю ховається захоплива історія звичайної людини – з її слабкостями, пристрастями та дивацтвами.

Драматичний старт життя

28 серпня 1749 року у Франкфурті народився хлопчик, який ледь не загинув у перші хвилини життя: пуповина обвилася навколо його шиї. Можливо, саме через цей інцидент Гете все життя не переносив тісних комірців. Доля іронічна: людина, яка мала стати символом німецької культури, майже не отримала шансу народитися.

Батьки-протилежності

Сім’я Гете була забезпеченою, але дуже незвичайною. Його батько, Йоганн Каспар, був суворим юристом, який не працював – спадщина діда (колишнього кравця, що розбагатів, володіючи таверною) дозволяла жити безбідно. Мати, Катаріна Елізабет, була на 21 рік молодша за чоловіка – їй було лише 17, коли вона вийшла заміж, причому спочатку без жодних романтичних почуттів. Вона була життєрадісною жінкою, що обожнювала театр і вигадувала казки для сина перед сном. Цікаво, що саме мати мала свою «таємну зброю»: бабуся передавала їй усі турботи, якими ділився з нею маленький Йоганн, і Катаріна вміло вплітала ці теми у свої вечірні історії.

Домашня бібліотека та освіта для еліти

У приватній бібліотеці родини Гете налічувалося близько двох тисяч книг – справжнє літературне багатство для XVIII століття. Маленький Йоганн жадібно читав усе підряд, зокрема «Метаморфози» та «Іліаду» – уже з чотирьох років. Його домашнє навчання коштувало батькам чимало: приватні вчителі викладали йому іноземні мови, природничі науки, мистецтво, верхову їзду, фехтування, танці, гру на фортепіано й віолончелі. У десять років хлопчик уже називав себе поетом.

Бунтар студентських років

Батько наполіг, щоб син студіював право у престижному Лейпцизькому університеті. Каспар щомісяця надсилав Йоганну сто гульденів – пристойну суму на той час. Але замість лекцій з юриспруденції молодий Гете волів відвідувати таверни, театри, концерти й грати в карти. Він пив, фліртував і гуляв – типовий студент, який навчається лише для того, щоб догодити батькові. Через загострення туберкульозу у 1768 році йому довелося повернутися додому без диплома, що призвело до жорстких сварок із батьком.

«Вертер» – книга-вбивця

У 1774 році, у 25 років, Гете за чотири тижні написав роман «Страждання юного Вертера», який миттєво зробив його всесвітньо відомим. Але слава мала темний бік: головний герой кінчає життя самогубством через нещасне кохання, і численні молоді чоловіки по всій Європі почали наслідувати його вчинок. Це явище отримало назву «ефект Вертера», і книгу навіть заборонили в деяких містах. Щоб уникнути надокучливих фанатів, які облягли його будинок, Гете подорожував під псевдонімом Філіп Мюллер.

Законодавець моди

Роман не лише спричинив трагедії – він створив модний тренд. Фанати Гете одягалися як Вертер: сині жакети й жовті жилети стали хітом 1774 року. Сам письменник був справжнім модником, хоча спершу приїхав до Лейпцига у скромному сільському вбранні.

Державний службовець із літературним талантом

Гете не просто писав – він займав важливі державні посади при дворі герцога Карла Августа у Веймарі. Його обов’язки включали фінансове управління, будівництво доріг, нагляд за шахтами й навіть організацію театральних вистав. Незважаючи на те, що Веймар був невеликим містом, за роки служби Гете він розквітнув культурно й адміністративно.

Італійське переродження

Між 1786 та 1788 роками Гете здійснив подорож до Італії, яка стала поворотним моментом у його творчості. У Римі та Флоренції він вивчав античні пам’ятки, живопис, скульптуру, спостерігав за природою, світлом і кольором. Ця подорож збагатила його естетичне відчуття та вплинула як на літературну творчість, так і на наукові праці з теорії кольору. Гете став першим «туристом»: завдяки його «Подорожі до Італії» у німців прокинулася тяга до bella Italia.

«Фауст» – справа всього життя

Роботу над поемою «Фауст» Гете розпочав у двадцять років і продовжував до кінця життя. Перший уривок опублікували 1808 року, а повне видання вийшло лише 1832-го – у рік його смерті. Ця трагедія стала національною спадщиною, була перекладена багатьма мовами, а цитата зі злого духа стала епіграфом до роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»: «Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо».

Учений-універсал

Гете був не лише літератором. Він досліджував ботаніку, геологію, фізику, колекціонував зразки гірських порід. Без медичної освіти відкрив міжщелепну кістку людини. Його «Вчення про колір» стало альтернативою поглядам Ісаака Ньютона на світло. Гете довіряв лише власним очам і спостережливості, працюючи без технічних засобів.

Король сердець

Гете був відомим шармером із численними коханками. У 17 років він відчув перше справжнє кохання, і ці почуття відбилися в його ранніх творах. Згодом він мав стосунки з кількома жінками, зокрема з Лоттою (Шарлоттою Буфф), яка надихнула образ героїні у «Вертері», та з Фрідеріхою Бріон, якій присвятив любовні вірші.

Скандальне одруження

Крістіана Вульпіус не була красунею, як Шарлотта – перше кохання письменника, – але зачарувала Гете своєю простотою та щирістю. Вони випадково зустрілися на вулиці, коли дівчина передала йому листа. Письменник одразу запропонував бідній селянці переїхати до його маєтку. Вони прожили разом 18 років без шлюбу, що викликало обурення у світському товаристві. Лише 19 жовтня 1806 року Гете нарешті одружився з Крістіаною – до того часу у них уже був спільний син. У подружжя народилося п’ятеро дітей, хоча Гете, за чутками, мав нащадків і від інших жінок.

Понад 300 творів

Протягом життя Гете створив понад 300 творів: поезію, романи, драми, есе, філософські праці. Його творчість перекладена численними мовами й мала величезний вплив на європейську та світову літературу, сприяючи розвитку як романтизму, так і класицизму.

Гесський діалект до кінця життя

Попри свою ерудицію та знання багатьох мов, Гете все життя говорив гесським діалектом – мовою свого рідного Франкфурта. Це не завадило йому стати найбільшим німецьким письменником.

Останні слова

22 березня 1832 року 82-річний Гете захворів після їзди у відкритій кареті. За переказами, його останніми словами були: «Більше світла» (Mehr Licht). Ця фраза символізувала не лише фізичне світло, а й просвітлення, знання, розуміння – суть характеру людини, яка ніколи не припиняла шукати, вчитися й творити.

Хобі великої людини

У вільний час Гете вирощував фіалки та колекціонував марки – неочікувано прості захоплення для людини такого масштабу.

Спадщина

На честь Гете названі кратер на Меркурії, мінерал гетеїт і пурпурова троянда. У різних країнах встановлені пам’ятники цьому видатному німцю, а його будинок у Франкфурті перетворено на музей.

Людина епохи

Йоганн Вольфганг фон Гете залишається символом епохи, коли одна людина могла досягти видатних успіхів у літературі, науці, державній службі та мистецтві водночас. Його життя доводить: справжній геній – це не той, хто народжується ідеальним, а той, хто ніколи не припиняє пізнавати світ у всій його повноті.