Микола Гоголь: 20 маловідомих фактів про містичного генія XIX століття

Микола Васильович Гоголь (1809–1852) – один із найзагадковіших письменників XIX століття, чиє життя оповите містикою, парадоксами та суперечностями. Народжений на Полтавщині, він став класиком світової літератури, створивши безсмертні твори про Україну та Петербург. Його доля – це історія таланту, розірваного між двома світами, який залишив неповторний слід у культурі.

Родинні таємниці та дитинство

1. Народився просто на возі під час переїзду. Коли вагітна мати Гоголя поспішала до лікаря в Сорочинцях, воли раптово зірвалися з дороги й залетіли в річку. Саме в цей драматичний момент, просто на сіні у возі, 20 березня 1809 року народився майбутній геній.
2. Його матір вишла заміж у 14 років. Марія Косяровська вийшла заміж за Василя Гоголя-Яновського в 14, хоча в документах зазначили 18. Її чоловік був удвічі старший і закохався в неї, коли вона була ще дівчинкою.
3. Третя дитина – вимолене життя. Микола був третьою дитиною: перші двоє народилися мертвими. Марія вимолила народження сина перед іконою Святого Миколая, на честь якого й назвала дитину.
4. Походив із козацької старшини. Прадід письменника, Остап Гоголь, був наказним гетьманом Правобережної України у XVII столітті й воював разом із польським королем Яном Собеським під Віднем 1683 року проти турків.

Шкільні дивацтва

5. «Запакований» першокурсник. Коли 12-річного Миколу привезли до Ніжинської гімназії, він був так щільно закутаний у шуби та ковдри, що викладачі довго не могли «докопатися» до худенького хлопчика з червоними плямами на обличчі та перев’язаними вухами.
6. Бібліотекар із дивними правилами. Працюючи бібліотекарем у гімназії, Гоголь власноруч загортав великий та вказівний пальці кожного читача в папірці, щоб ті не забруднили книжки. Читати дозволялося лише на визначеному місці, не встаючи з лавки.
7. Вічні солодощі в кишенях. Однокласники згадували, що в кишенях Гоголя завжди були цукерки чи інші ласощі, через що його руки постійно були липкими від солодкого.

Літературні провали та успіхи

8. Спалив свій перший твір у готелі. Після нищівної критики поеми «Ганс Кюхельгартен» 20-річний Гоголь орендував номер у петербурзькому готелі спеціально для того, щоб спалити весь тираж.

9. Просив матір описати одяг сільського дяка. Готуючи українські повісті, Гоголь писав: «Чекаю від вас опису повного вбрання сільського дяка — від верхньої сукні до самих чобіт, до останньої стрічки!»

10. Переписав “Тараса Бульбу” за імперські гроші. У 1842 році Гоголь створив нову версію повісті, де козаки вмирають не за Україну, а за «руську землю». За це він отримав від царя грант у 20 000 рублів — величезну суму на той час.

Кумедні випадки

11. Танцював із парасолькою на вулицях Рима. Друг Гоголя згадував, як той раптово схопив парасольку посеред вулиці й почав танцювати, співаючи українську пісню так завзято, що від парасольки залишилася лише ручка.
12. Не міг розмовляти, поки не поїсть. У римських тавернах Гоголь спершу мовчки з’їдав свою порцію, і лише потім починав спілкуватися з друзями. Якщо їжа була несмачною — просто йшов геть.
13. Готував макарони й вареники водночас. Гоголь славився вмінням готувати італійську пасту та українські страви — вареники й галушки, часто пригощаючи ними гостей.

Містика та фобії

14. У п’ять років «побачив чорта» і втопив кішку. Маленький Микола переплутав кішку з нечистою силою й утопив її в озері. Відтоді образи чортів переслідували його у творах усе життя.

15. Боявся бути похованим живцем. У заповіті Гоголь просив: «Тіла мого не ховати, поки не з’являться видимі ознаки розкладу». Ця фобія не покидала його до смерті.

16. Єдина фотографія — групова. Існує лише один дагеротип 1845 року, де Гоголь стоїть серед художників у Римі. На всіх портретах він зображений по-різному, тому справжнє обличчя письменника залишається загадкою.

Українське коріння

17. Написав єдиного листа українською. Із усієї великої кореспонденції Гоголя лише один лист — до земляка Богдана Залеського — написаний українською: «Дуже було жалко, що не застав пана земляка дома…»
18. Думав українською, писав російською. Дослідники нарахували понад 700 українізмів у творах Гоголя. Професор Мандельштам довів, що «Гоголь мисленно перекладав слова з української на російську».
19. Мріяв про київську кафедру. У листі до Максимовича Гоголь писав: «Київ наш, він не їхній! Це було б славно, якби ми з тобою зайняли київські кафедри!» Але викладати українську історію йому не дозволили.

Фінальний акорд

20. Шевченко заздрив Гоголю, а Гоголь — Шевченкові. У вірші, присвяченому Гоголю, Шевченко назвав його «великим другом». Прочитавши ці рядки, Гоголь зізнався: «Я заздрив Шевченкові за те, що він зумів узяти в своє серце дух і силу землі, на якій зріс».