Хвостаті мандрівники Сонячної системи: 20 цікавих фактів про комети

Давні греки називали їх «волохатими зірками», середньовічні хроністи вважали провісниками катастроф, а сучасні вчені знаходять у них підказки про походження самого життя на Землі. Комети — одні з найдавніших об’єктів Сонячної системи, крижані мандрівники, що зберігають у собі матерію з часів її народження понад 4,5 мільярда років тому. Щоразу, коли така «брудна сніжка» наближається до Сонця, вона перетворюється на одне з найефектніших небесних видовищ. Але за красивим хвостом ховається набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Із чого зроблені комети
1. Крижано-кам’яна суміш. Комета — це не просто грудка льоду. Її ядро складається з суміші замерзлої води, вуглекислого газу, чадного газу, метану й аміаку, а також каміння, гравію та пилу. Саме тому астрономи охрестили їх «брудними сніжками» — і це означення напрочуд точне.
2. Ядро може бути зовсім крихітним — або величезним. Тверда частина комети, яку називають ядром, коливається в розмірах від кількох метрів до десятків кілометрів. Ядро комети Галлея, наприклад, має розміри приблизно 15 × 8 кілометрів — справжня літаюча гора.
3. Комети — чорні, як асфальт. Попри те що всередині повно льоду, поверхня ядра вкрита товстим шаром темного пилу. Комети відбивають лише близько 4% сонячного світла — рівно стільки, скільки відбиває дорожнє покриття. Решта поглинається.
4. Що ховається під поверхнею — досі загадка. Вчені досі не знають напевне, що приховано під крижаною кіркою ядра. Є гіпотеза, що всередині комета значно пористіша й пухкіша, ніж зовні: поверхня твердішає, коли сонячне тепло перебудовує кристалічну структуру льоду.
Хвіст, що тягнеться на мільйони кілометрів
5. Кома — «волосся» комети. Коли комета наближається до Сонця, лід починає сублімуватися — одразу перетворюватися на газ, минаючи рідку фазу. Газ утворює навколо ядра хмару, яку називають комою (від латинського слова «волосся»). Саме від цього слова походить і назва «комета».
6. Насправді хвостів два. Більшість людей уявляє один хвіст, але їх завжди два, і вони спрямовані в різні боки. Газовий (іонний) хвіст утворюється, коли сонячний вітер підхоплює іонізовані молекули газу й несе їх прямо від Сонця. Пиловий хвіст відстає від комети в її орбіті, бо тиск сонячного світла на пилинки слабший.
7. Іонний хвіст світиться синім або зеленим. Пиловий хвіст відбиває сонячне світло й виглядає білуватим або злегка жовтуватим. Іонний же світиться власним світлом: чадний газ дає синє сяйво, а вуглецеві молекули дають примарно-зелене. Це чітко видно на фотографіях комети Гейла—Боппа (Hale-Bopp) 1997 року.
8. Іонний хвіст може сягати 580 мільйонів кілометрів. При всій своїй вражаючій довжині хвіст неймовірно розріджений: щільність речовини в ньому може становити лише кілька сотень атомів на кубічний сантиметр. Для порівняння: повітря, яким ми дихаємо, у квадрильйон разів густіше.
9. Земля вже пролітала крізь хвіст комети. У 1910 році наша планета пройшла крізь хвіст комети Галлея. Тоді вчені виявили в ньому ціаноген — отруйний газ — і серед населення поширилася паніка. Підприємливі торговці навіть продавали «протикометні» парасольки, маски та пігулки. Звісно, нічого не сталося: концентрація будь-яких речовин у хвості настільки мізерна, що не становить жодної небезпеки.
Знамениті комети
10. Комета Галлея — найвідоміша з усіх. Вона з’являється у внутрішній Сонячній системі кожні 76 років і спостерігається людством із сивої давнини. Її зображено на знаменитому гобелені з Байо, який розповідає про нормандське завоювання Британії 1066 року. Наступного разу комета Галлея має з’явитися орієнтовно в 2061 році.
11. Комета Шумейкера—Леві 9 врізалася в Юпітер. У 1993 році ця комета розпалася на десятки уламків під дією гравітації Юпітера, а в 1994 році ці фрагменти послідовно впали на планету-гігант. Зіткнення спостерігали астрономи по всьому світу — це був перший випадок, коли вдалося заздалегідь передбачити і зафіксувати зіткнення двох тіл Сонячної системи.
12. Комета Гейла—Боппа сяяла вдень. Відкрита в 1995 році незалежно двома аматорами-астрономами — Аланом Гейлом із Нью-Мексико та Томасом Боппом з Аризони, — ця комета стала однією з найяскравіших за останнє сторіччя. А комету Макнота (McNaught) у 2007 році можна було спостерігати просто вдень неозброєним оком поблизу Сонця.

Звідки беруться комети
13. Коротко- й довгоперіодичні комети мають різне походження. Комети з орбітальним періодом менше 200 років називають короткоперіодичними — вони рухаються приблизно в одній площині з планетами. Довгоперіодичні прилітають із будь-якого напрямку й роблять один оберт навколо Сонця за тисячі або й мільйони років.
14. Пояс Койпера і хмара Оорта — два «склади» комет. Короткоперіодичні комети переважно народжуються в поясі Койпера (Kuiper Belt) — за орбітою Нептуна. Довгоперіодичні приходять із хмари Оорта (Oort Cloud) — величезної сферичної оболонки на краю Сонячної системи, набагато далі від Сонця. Щось — гравітаційний поштовх від сусідньої зірки чи великої планети — зрушує крижані тіла з місця й відправляє їх у тривалу подорож до Сонця.
15. Станом на сьогодні відомо понад 3 000 комет. І це лише ті, що вдалося виявити та каталогізувати. Реальна кількість крижаних тіл у зовнішній Сонячній системі, за оцінками, сягає трильйонів.
Як комети вмирають і що залишають після себе
16. Комети повільно «тануть». Кожного разу, коли комета наближається до Сонця, вона втрачає частину своєї маси через сублімацію. Поступово ядро зменшується. Зрештою комета або повністю розпадається, або перетворюється на безжиттєву кам’янисту грудку, позбавлену летких речовин.
17. Деякі комети падають прямо в Сонце. Їх називають сонцепірнальними (Sungrazers). Багато таких об’єктів, імовірно, є уламками однієї великої комети, що розпалася близько тисячі років тому.
18. Метеорні дощі — це «сліди» комет. Коли Земля перетинає орбіту комети, дрібні уламки каміння й пилу, що залишилися після неї, входять в атмосферу й згоряють, створюючи метеорні потоки. Так, щорічні Персеїди пов’язані з кометою Свіфта—Таттла (Swift-Tuttle).
Комети поблизу: що показали космічні місії
19. Місія «Розетта» вперше вийшла на орбіту навколо комети. У 2014 році європейський зонд «Розетта» (Rosetta) наблизився до комети 67P/Чурюмова—Герасименко (67P/Churyumov-Gerasimenko) і вийшов на її орбіту. Виявилося, що комета схожа на гумову качечку: два лопаті, з’єднані вузькою «шийкою». Поверхня вкрита газовими струменями і глибокими ямами — ймовірно, вентиляційними отворами, що розширюються в міру виснаження льоду.
20. Комети могли принести на Землю будівельні блоки життя. У 2004 році зонд NASA «Стардаст» (Stardust) пройшов крізь кому комети Вайлд 2 (Wild 2) і зібрав зразки матерії. Аналіз показав наявність складних органічних молекул, зокрема амінокислот — тих самих сполук, із яких побудовані білки всіх живих організмів на Землі. Разом із гіпотезою про те, що давні комети могли доставити на молоду Землю значну кількість води, це змушує по-новому поглянути на питання: де саме зародилося земне життя?
Вчені ще далеко не вичерпали всіх таємниць цих крижаних мандрівників. Майбутні місії можуть принести зразки кометної речовини безпосередньо в земні лабораторії, а нові телескопи вже фіксують комети, що прилітають до нас із-за меж Сонячної системи — справжніх міжзоряних гостей.



