20 фактів про Григорія Сковороду, про які не пишуть у підручниках

Григорій Савич Сковорода — філософ, поет, музикант, байкар і, мабуть, найвідоміший пішохід в історії України. Народився 3 грудня 1722 року в містечку Чорнухи на Полтавщині, навчався в Києво-Могилянській академії, співав при імператорському дворі, мандрував Європою, викладав, сварився з начальством і врешті обрав життя вільного мислителя. Помер 1794 року, залишивши на надгробку слова, які знає кожен українець: «Світ ловив мене, та не впіймав». А тепер — до фактів, бо Сковорода був значно цікавішим, ніж про нього пишуть у підручниках.

1. Батько філософа Сава Сковорода торгував горілкою. 19 липня 1733 року він на ярмарку продав 120 літрів і заробив близько 5 рублів за один день — стільки тодішній наймит отримував за цілий рік роботи. Так що міф про «бідного козака» — радянський винахід.

2. Мати Сковороди носила дівоче прізвище Шангірей. Дослідники вважають, що рід мав кримськотатарське коріння — у XVII–XVIII століттях кримці нерідко переселялися в центральну Україну й приймали християнство.

3. Маленький Григорій мав, як казали сучасники, «янгольський голос» — альт, щось між тенором і сопрано. Саме цей голос змінив усе його життя.

4. У 1742 році юнака забрали до придворної капели в Петербурзі. Навіть простий співак отримував 25 карбованців на рік, а за 20 можна було купити скромну хату в Києві. Сковорода ж дослужився до чину придворного уставника — фактично керівника хору — з довічними виплатами.

5. До капели його привела та сама людина, яка раніше знайшла Олексія Розума — майбутнього фаворита імператриці Єлизавети. Прем’єр-майор Федір Вишневський мав неабиякий нюх на українські таланти.

6. Той самий Вишневський у 1745 році забрав Сковороду до Угорщини в складі токайської комісії — групи, яка імпортувала вина до царського двору. Філософ їхав як перекладач з німецької, керівник хору і просто приємний співрозмовник.

7. Під час європейської подорожі Сковорода побував у Відні, Братиславі, Будапешті, а можливо — навіть у Римі та Флоренції. Саме тоді він, за власним зізнанням, «зашкодив здоров’ю через нестриманість у їжі та алкоголі». Аскет, кажете?

8. Сковорода обожнював сир пармезан — імовірно, скуштував його саме в Європі. У листах до свого учня Михайла Ковалинського він не соромився просити надіслати йому цього делікатесу.

9. У 1749 році Сковорода позичив дияконові 30 рублів — і потім судився за повернення боргу. Для розуміння: за 30 рублів тоді можна було купити ціле фермерське господарство або модно вдягтися з ніг до голови на всі сезони.

10. Навчання в Києво-Могилянській академії тривало 12 років, але Сковорода так і не закінчив повний курс — залишив богослов’я після двох років замість чотирьох. Тому навіть у старості любив підписуватися «студент Сковорода» — з іронією і без жодного сорому.

11. Працюючи домашнім учителем, Сковорода одного разу сказав малому Василю Томарі, що той «мислить як свиняча голова». Хлопчик доніс матері, мати влаштувала скандал — і філософа звільнили. Ймовірно, саме на це він і розраховував.

12. Сковороді кілька разів пропонували стати ченцем — навіть у Києво-Печерській лаврі. Він гнівно відкидав пропозиції, бо вважав чернече життя «занадто ситим, забезпеченим і комфортним».

13. У Харківському колегіумі Сковорода винайшов власну систему оцінювання: замість балів він писав у табелях «туп», «тупуватий», «безтолковий» або навпаки — «гострий, вельми гострий». Уявіть таке у сучасній школі!

14. Його найближчим другом і учнем став Михайло Ковалинський, з яким їх пов’язувала глибока дружба протягом усього життя. У листах Сковорода називав його «турботою і втіхою душі моєї, найдорожчим, найжаданішим». Саме Ковалинський після смерті філософа написав його першу біографію.

15. Біблію Сковорода називав своєю «дружиною», від союзу з якою народилися всі його твори. Він знав її напам’ять і цитував щедро, але по-своєму — міг перекрутити, переінакшити, подати лише шматочок. Дмитро Чижевський назвав цей шар цитат «біблійним піском».

16. Писав Сковорода сумішшю трьох мов — української, тогочасної російської та церковнослов’янської, свідомо змінюючи пропорції залежно від жанру. Юрій Шевельов назвав це «мовною революцією». При цьому в житті Сковорода завжди розмовляв українською.

17. У його творах немає жодної цитати з російських мислителів — просто тому, що їх тоді не існувало. Натомість він цитував Платона, Плутарха, Епікура, Горація, Овідія, Еразма Роттердамського та українських бароко-авторів — від Лазаря Барановича до Івана Величковського.

18. Концепція «сродної праці» Сковороди — по суті, те, що сучасні лайфкоучі продають за великі гроші: знайди своє призначення, займайся тим, що до душі, — і будеш щасливий. Філософ XVIII століття пропонував це абсолютно безкоштовно.

19. Образ фонтану на купюрі 500 гривень — ілюстрація його концепції «нерівної всім рівності»: Бог, як фонтан, наповнює різні посудини відповідно до їхньої ємності. Менша посудина має менше, але вона так само повна, як і більша.

20. За переказом, 28 жовтня 1794 року господар маєтку в Іванівці помітив, що Сковорода копає яму під липою. На запитання «що робите?» філософ відповів: «Час, друже мій, закінчувати мандри». Тієї ж ночі він помер. Музей на місці його смерті росіяни знищили ракетою у 2022 році — встояв лише пам’ятник.